Я пережив свої бажання,
Я власні мрії розлюбив,
Собі залишивши страждання,
Спустошив серце й надщербив.
Під буревієм-вітром долі
Зів’яв квітучий мій вінець,
Живу самотній й поневолі
Чекаю власне на кінець.
Ось так вразливе та убоге,
Як хуга дме з хижацьким свистом,
На гільці голій край дороги
Тріпоче запізніле листя.
P.S. Пушкін О.С.