Іспанська казка
З тобою подумки щодня...
Фламенко щастю в серці тісно...
І від стакато крапель дня,
жагою душу грішно стисло...
А вдалені багато днів…
І океанів і морів…
Та навіть чаша океану
не вмістить ніжних почуттів
під дахом сірого туману...
Я білим птахом вдаль злечу,
за обрій у дорогу довгу
де облюбую в морі щоглу,
знайшовши щастя блукачу -
Земля! - Колумбом закричу,
вказавши напрямок фрегату,
тугу віддавши часу-кату,
і нанесу свій скарб на мапу...
Авантюристи всіх мастей,
рвонувшись стадом в Ельдорадо,
за вік конкісти та страстей
там не знайдуть кохання кладу,
не зрозумівши суті скарбу…
Наповнить Доля сумом вщерть
судини жовтого металу…
І капітан, ідучи геть,
шепне на старості причалу:
Не те моя душа шукала!
Цей світ плекає мішуру,
вдягнувши маски карнавалу,
обман мадридського двору,
і зрозуміти треба стало:
Душа любові не знайшла
не відтого, що їй замало,
де та, не те щоб не цвіла,
де та в душі й не проростала!
***
Таррагона, Іспанія