Туман і тиша… Ось така зима…
Нема сніжинок, щоб відчути втіху,
Повірити – у світі є дива,
Що втілять у життя таємну мрію…
Та за вікном згущається туман,
Звучить нечутно музика натхнення,
В душі мовчить напружена струна,
Чекаючи солодкого блаженства.
Зимова казка зникла, наче сон,
Як почуття, зруйновані афронтом*,
Не захват, а натомість – крик ворон,
Засмучених утомливим комфортом.
Як хочеться відчути аромат
Сніжинок, що кружляють в білім вальсі,
Ловити їх, немовби янголят,
Що народились у зимовій казці.
*Афронт – публічна образа, зневага.