Крок уперед, два кроки назад. Рак.
Швидше в мушлю, а звідти кудись - ні-ні!
Тільки присмак відчуть, бо надто відверто - смак.
Тільки присмак, а більше й не тре' мені.
Тепло й тихо. А поряд такий же Рак.
Очі в очі, сплетіння і рук, і тіл.
Ось довгожданного щастя Господній знак,
осені нашої дні і рокИ золоті.
Вічні припливи й відпливи, між них пітьма.
От в тій пітьмі і бажання, і хіть чужа.
Крок уперед, я з пітьмою борюсь сама,
знаючи добре, де саме іде межа.
Потім два кроки назад і у мушлю шусь!
Там мій надійний захист, коханий Рак.
Він такий сильний і мужній, що я не боюсь
навіть себе. І обходжу сторонній смак.