Н.Бидненко
То вкриюсь хмарою любові,
То виринаю. Мов дитя,
Здіймаю хвилі кольорові
Як спротив сірості буття.
Любов тримаю на долоні,
Лелію, пещу, бережу.
Та на крутому перегоні
Мій потяг вийшов за межу.
Засемафорило червоним,
Завили гальма, скрегіт, крик…
Не треба бігти до перону –
Любові хміль безслідно зник.
***
То укроюсь облаком любви,
То вынырну. Как малое дитя,
Поднимаю волны я цветные -
Сопротивление серости бытия.
Любовь держу я на ладони,
Лелею, ласкаю, берегу.
Но на крутейшем перегоне
Мой поезд вышел за межу.
Засемафорило всё красным,
Завыли тормоза, скрежет, крик...
Не стоит бегать по перрону -
Любовный хмель бесследно сник.