Н.Бидненко
Туман, насичений печаллю,
Закутав з ночі білий світ
І за незвіданою даллю
Згубився вже надії слід.
Бо в тім тумані ми з тобою –
Мов два погаслі маяки –
Здались туманові без бою
Холодним помахом руки.
Та час іде і гоїть рани,
Луною котяться слова…
Печаль, насичену туманом,
Потроху ранок розвіва.
***
Туман, насыщенный печалью,
Закутав ночью белый свет
И за неведомою далью
Потерян уж надежды след.
А в том тумане мы с тобою -
Как два потухших маяка -
Сдались туману мы без боя
Холодным взмахом руки.
Но время идёт, залечивая раны,
И эхом катятся слова...
Печаль, насыщенную туманом,
Понемногу утро развивает.