Сивий козак на коні
Скаче кудись крізь засніжену даль.
Серце його в кожуху, як в броні
Стукає серед паль
Димарів та дворів обгорілих обійсть
Сел вже колишніх та міст.
Ось і ліс проноситься повз...
Теж погорів... після навали орд.
Тож посміхається в вуса козак.
Знає-бо - не переможений він.
Сонце на землю святу споглядає...
То Зрак. В вухах з небес
Кришталевий дзвін.
22 листопада 2022 року