Тиша льодових пагорбів
Кучугур...
І вогнів, і зимніх богів
Що замешкались
Десь під дахами у мансардах
Приятелюючи з втішеними голубами
Кажанами, щурами та мишами
Чекаючи сонцестояння
А за ним крадькома
Поступу Весни
Так було й буде тисячі літ
Хтось недоживе, хтось переживе
Лихоліття чиїхось брудних ігор
Накинутих на спантеличених
Обивателів міст і сіл
За сценарієм Апокаліпсису. Проте
Боги перебувають завжди поруч
Навіть в окопах на передку
Під насамовитим ревом гармат.
Тиша... Хоча б тимчасова
Потрібна як ковток повітря
Для потопельника, котрим
Ввижається гоноровому ляху
Українець на фронті і на одинці.
Сам на сам.
17 грудня 2023 року