А верби слухають вітри,
весняних днів мінливих
І хто б про що не говорив,
а я про сяйво на воді, як диво.
Горить, спалахує, живе
проміння вечорове.
Як добра пісня серед людей,
як вишиванка на життя основі.
А верби слухають вітри,
із відкіля той голос...
Вечірне сонце, ще горить,
пливе над плесом одиноке соло.