Скрипнуть двері тихенько,
осінь скажу за вікном.
Сіє ясен обвітрені зерна,
сіє дощ через сито пшоно.
На долині ще досить зелено,
на долині замріяні дні.
Пахне кава і ти біля мене,
ну спитай, як живеться одній.
Дивно може, але все волошково-
ранок, кава і знову на двох.
І в букеті хрезантеми червоні,
мої мрії, овіяні вітром думок.