Серед війни зроби зупинку,
Присядь, хто на ура повівсь,
Повісь терпіння на ялинку,
Нерівне дихання повісь.
Повісь свою розбиту школу,
Додай згорілий дітсадок,
І правду неприкрито-голу
Посеред голок і гілок.
Між серпантину і намиста,
В сухозолотиці прикрас –
Скелет житла, розп'яття міста,
Тривоги мапу, смутку час.
Садок спаплюжений за тином,
Засади мін, ліси могил,
Фронти кривавим серпантином,
Хиткий і виснажений тил.
Повісь снарядну голодуху,
Грязюку і холодомор,
Додай касетну завірюху
І ветхе небо без підпор.
Осмисли час, нюхнувши хвої,
Спитай, хоч зроду не з вояк,
Хто крайній в черзі за тобою,
Якщо не ти, то далі як?
Внеси свята до списку “втрати”,
В реєстр утіх, що вже нема,
Дозволь собі лише кохати,
Бо без кохання далі тьма.
Бо може з чортового кола
Рятунок – твій наступний крок,
Й на щастя знайдеться підкова
Серед розтрісканих зірок.