Переклад Українською Мовою авторської пісні Івана Кучина "Человек в телогрейке"
...Там, в батьківській хатині,
на далекій Волині
Фотографію сина
обронила рука.
А по білому снігу,
як перлини на скроні,
Уходив від погоні
безіменний ЗК.
Ненька пише листа: - Занедужала я,
Мабуть кличе мене в Ірій ясна зоря,
Та мені б тільки раз в твої очі взглянуть,
І тоді залюбки я б відправилась в путь.
Я б до тебе горлицею, рідний, злетіла,
Проте страшна халепа - знесилені крила.
Та не взмозі лишить я батьківськую піч...
Він на втечу зухвалу пішов в ту же ніч.
=====
Тут лютує орда, не дають і дихнуть,
Отака тут біда, всіх вбивають, крадуть.
Щоб відбити навалу на батьківську піч,
Він на втечу зухвалу пішов в ту же ніч.
====
Перемети по груди, навколо тайга,
Але зтиснуті губи, неволя - ганьба.
А попереду тисячі миль навкруги,
Ген морозива штиль, сосни як вороги.
Освітила тайгу блискавична ракета,
Наче відблиск кровавого вістря багнета.
Гавкіт псів і погоня по свіжих слідах,
Та смертельний у спину підштовхує жах.
Тут попереду - очи! З хащі вовк-одинак.
Крові жвавої хоче, бо голодний хижак.
От так зустріч зі смертю - нам дуель віч-на-віч,
Вмить тайга круговертю, разом завмерла ніч.
- Зачекай, ти, хижак! - він гукнув через вдох!
Чуєш гавкіт собак? Бо на волі ми вдвох.
Я такий же, як ти! А облава - моя!
І моє їм життя, наче шкіра твоя.
Нам нема, що ділити, нині воля - не гріх!
Їй нам треба радіти, бо вона не у всіх.
Хочеш крові напитись? Забаганка дарма.
Та навіщо нам битись, якщо доля одна.
Ген відбій пролунав від тайожних сичів,
Вовк ще мить постояв і розтанув вночі.
Постромки рвали пси, слід пітляв і губився,
А чекіст злобно зливсь і весь час матерився.
Ось майнула попереду сіра спина
І з щелепи у вбивці поплила слина.
Посміхнувся, підняв автомата навскид
І новому набою зрадів геноцид.
Повернувся хлопак, погляд звів в небосхил:
- Се кінець? Як же так?
Вовк в чагарнику взвив.
Сплюнув сухо та гірко: - Ну ти, суко! От чорт!
Вмить зкотилася зірка, як у Крим на курорт.
Я б тебе, гад, з собою забрав, якби зміг...
Народився струмок і по скроні пробіг,
Перестрибнув тихенько, побіг через край,
Наче в рідний до болю з ракитою рай.
А в батьківській хатині, на далекій Волині
Фотографію сина обронила рука.
Бо по білому снігу, як перлини на скроні,
Уходив від погоні безіменний ЗК...
Козак =GrafBorisfen= 24-є БейлЪтъ 7532 ЛЪто от С.М.З.Х.
http://stihi.ru/2024/01/03/3458
Ариадне Цветаевой. В память о Судьбе Поэта!
http://stihi.ru/2021/06/01/5095
Анонс:
Притча про пианистку Веру
http://stihi.ru/2023/12/05/6145
Ариадне Цветаевой. В память о Судьбе Поэта!
http://stihi.ru/2021/06/01/5095
======
Человек в телогрейке =Кучин Иван=
Вступление.
Как далеко-далеко, где-то там в Подмосковье,
Фотографию сына, уронила рука
А по белому снегу, уходил от погони
Человек в телогрейке, или просто ЗК.
Мать прислала письмо, "захворала, сынок",
Знать готовить белье, уж подходит мне срок,
Только прежде чем в путь, мне хотя бы разок,
Перед смертью взглянуть, на тебя бы, сынок.
Потеряла покой, все одно, как ты там
Неужели с тобой, уж не свидеться нам?
Я б примчалась к тебе, да подняться невмочь
И на дерзкий побег, и на дерзкий побег
Он пошел в ту же ночь..
В небо взвилась ракета, и упала за реку,
Ночь опять проглотила очертанья тайги.
А из леса навстречу, беглецу-человеку
Вышел волк-одиночка, и оскалил клыки...
Проигрыш:
Человек вынул нож, серый, ты не шути,
Хочешь крови, ну что ж, я такой же как ты,
Только стоит ли бой, затевать смертный нам,
Слышишь лай, то за мной, псы идут по пятам.
Я ведь тоже как зверь, в угол загнан людьми,
А раз так, что теперь, нам делить, чёрт возьми.
Видишь сам, Бог не дал, ни тебе и ни мне
Волк ещё постоял, волк ещё постоял,
И растаял во тьме...
Рвали повод собаки, в кровь сдирая ладони,
След петлял и терялся, злобно выла пурга.
А по белому снегу, уходил от погони
Человек в телогрейке, или просто ЗК.
И ефрейтор один, тоже мать вспоминал,
И средь черных осин, все бойчее шагал,
Десять суток - цена, кто назначил ее?
Вот мелькнула спина, и поднялось цевье.
Сухо щёлкнул затвор, оглянулся ЗК
"Сука" - выдохнул он, и взглянул в облака.
А вверху пустота, лишь вдали по кривой
Покатилась звезда, покатилась звезда...
Словно в отпуск домой.
Снег расплавили гильзы, истекал кровью
Человек в телогрейке, безымянный ЗК.
А далеко-далеко, где-то там в Подмосковье,
Фотографию сына, уронила рука.
А далеко-далеко, где-то там в Подмосковье,
Фотографию сына, уронила рука.