Над озером

 

Над озером місяць схилився мрійливо,
На світ задивившись, тужливо зітхнув.
Здіймалось магічне над водами миро,
Хотілось забути жорстоку війну.

І ніч була тиха, на диво безмовна,
Немов повернулось життя без війни,
І зоряне небо, як прірва бездонна,
Постійно манило в безмежні світи.

Мигтіла Земля в неосяжності неба,
Виднілася пилом в нічній пустоті,
Здавалось, несла вона смуток і мерзла,
Віч-на-віч з війною в космічнім човні.

Блищала вода від яскравого сяйва,
Зорів над землею нічний океан.
А думка летіла в незвідане завтра,
У пристань таких нерозважних* землян…

*Нерозважний – (тут) те саме, що нерозсудливий.