Я про кохання не пишу,
Хоча в душі його багато.
Іду з любов’ю по життю,
Єдине це моє багатство!
Давно пройшли уже роки,
Коли я в почуттях купалась,
Коли чекала на листи,
Від щастя радісно сміялась.
Тепер уже не ті часи,
Від дум посивіло волосся,
Ні сил немає, ні снаги,
Прошу у Господа здоров'я.
Життя, звичайно, нелегке,
Ось в чужині знайшла притулок.
Не знаю, що мене тут жде:
Утіха чи печалі трунок…
Та все ж у мене є сім’я,
Вітають діти і онуки.
Якби ще не страшна війна,
Не голос смутку і розпуки!
Я про кохання не пишу,
В душі всі почуття тримаю
І сподіваннями живу,
Що всі ускладнення здолаю…