Я напишу собі листа,
Занурюсь у своє минуле,
Що вже неначе вітром здуло...
За все подякую Христа...
За кожну мить мого життя,
За подарунки, за уроки!
Війна... стають куціші строки...
Нам невідоме майбуття...
По різному вбивають нас,
А де хто хоче й рот заткнути,
Пихатий, мов індик надутий...
Лиш Бог вирішує наш час!
Там ніби краще, ніж отут...
Та то мабуть нас лиш втішають,
Що далі душі йдуть до раю...
І що вони там нас всі ждуть...
Еге ж... напевно так... мабуть...
07.01.2024 р.