Незвичний січень. Тут без снігу він.
Чекаю. Вранці – зразу до вікна.
А там, як і раніше, все – без змін,
Стоїть негода осені стійка…
А вдома – сніг з морозами. Зима.
У білому убранні – ліс, поля.
Дзвенить на річці лід, немов кришталь,
Та тільки чути гул війни щодня.
У серці не втихає гострий щем,
Постійно лихоліття у думках.
Погано сплю. Ну як таких нікчем
Тримає світ? Чи буде лиху край?
Ось вітер знов гуде. Чи на мороз?
Чи буде дощ? Тривожно на душі.
Чого чекати завтра від потвор?..
Що в нелюдів сьогодні на умі?..
Незатишно. Бентежно. Рій думок…
Охоплюють сумні передчуття.
Як розмотати сум’яття клубок?
До болю млосно від живих уяв…