Сьогодні мовчки я з тобою,
стою вдивляюсь в згустки сивини,
в днів полотна і сувої.
І скільки тривог в них,
скільки щастя.
Одна коротка, ніжна мить-
від серця і до серця.
І радість, і каяття,
і грішниця, і закохана.
Оголена душа в світла білих сполохах,
у відблисках зеркал.
І закричати хочеться
- та хто ж я є така,
і ти, хто...хто ти...
І тільки голос з висоти-
щасливий збіг,
щаслива мить.
Любіть
любіть, любіть.
А завтра, що...
завтра буде завтра.
Жіноче каяття вирує,
карає...
очима споглядає світ
широкий світ,
в відблисках зеркал,
як шлях до раю.