За вікнами – давно вже ніч,
А я не сплю, щось заважає…
Думки збираю силоміць,
Та їх неспокій розганяє.
Мабуть, залишу спроби всі,
Словами намалюю щастя.
Згадаю безтурботні дні,
Безжурні ночі і світання.
Почну з дерев: береза, клен,
В обіймах сну – затишний вітер,
Квітучий кущ, з водою глек,
Хмаринка, що вгорі біліє.
Я підберу багато слів,
Щоб змалювати запах квітів,
Пташиний відтворити спів
І сміх дитячий на подвір'ї…
Від надзвичайної краси
Відтане неспокійне серце,
Життя відчує сплеск снаги –
І щастя у душі воскресне!..