Іде моя душа
Незнаними путями:
То хащами бреде,
То стріне лід крихкий.
Натягнута струна
Не може вгамувати
У грудях вітерець
Холодний і хрипкий.
Душа шукає шлях,
Та він увесь – у вирвах,
Страждає і мовчить
На мінних килимах.
Злочинець сіє жах,
Не кається в убивствах.
У серці вже дощить,
Хоч парасоль виймай…
Біжить моя душа,
Бо вже не вірить в Бога,
Не вірить в божу міць
І милість в час біди.
Повсюди – кров людська,
Не відпускає втома,
А Бог десь угорі
Не бачить сліз війни.