Раніше теж були такі сніги,
як цього року...
І рахували мерзлі береги
легЕнькі кроки.
Здавалось, трохи швидше навпрошкИ
і лід, мов криця.
Життя - стежки... стежки... стежки.
Коли й молиться?!
А потім раптом перша сивина
і крутить ноги.
Стояти довго не дає спина,
згадаєш Бога.
Усе частіше шепчеш молитвИ,
гріхи згадаєш.
Й сама собі наказуєш : живи!
Не прогадаєш!
Із вдячності, сльозини по щоках,
емоцій хвилі...
Щось зрозуміть і вилити в слова -
Господня милість.