Захотілося, як хліба
Чи холодної води,
Подивитись у минуле,
Пригадати мрій політ…
А воно, немов видіння,
Вже світилося згори
І було таке розкуте,
Як весняний первоцвіт.
Як на диво, на минуле
Я дивилась звіддаля.
Раптом там дівча з'явилось
З явним подивом в очах.
Йшло воно кудись рішуче,
Як маленьке Янголя,
Біля мене зупинилось,
Хвилювалось не на жарт!
Потім тихо прошептало:
“Пізнаєш мене? Це ж ти!
Боже, як ти помарніла,
У очах ховаєш сум!”
Я в душі відчула жало.
Як же боляче щемить!
Романтична ностальгія
Роз’ятрила в серці блюз…