Тривожний світ – у мареннях про мир!
В житті, як і в природі, – нестабільно.
Мордує світ війни жорстокий вир,
В природі теж – невтішно й неспокійно.
То сніг іде, то дощ, то вітровій
Гілля ламає і зриває стріхи.
Не знаю, хто за безлад відповість,
За всі незгоди, втрати і руїни…
Зими палітра – це одна із драм,
Напевно – найболючіша й тужлива.
Яким іще молитися богам,
Щоб знов відчути величаві крила?
Ось знову дощ іде… Така зима…
Розносить вітер запах безнадії…
А ворог знов забрав людські життя…
Не мають жалю вбивці знавіснілі!..