Чим можна серце розтопити льодяне-
Образа Ваша не дає спокою,
Але ще більш засмучує мене,
Мій приятелю, й робить більш чужою.
Ми були поряд ніби та близькі,
Й, здавалося, були близькі в нас душі
Та знов Ви "випустили колючки",
Неначе Вас я щось робити змушу,
Що не подобається Вам: не бійтесь Ви,
Хіба ж колись Вас, друже, підставляла?
Чи камінь клала я при потиску руки,
Чи, може, я колись, з Вас кепкувала?
Я навпаки-підтримувала Вас
Й надалі Вас підтримувать готова,
А якщо знадобиться, і втішать, -
То ж простягніть мені Ви руку знову!!!
Я в душу лізти не збираюсь Вам
Й Ви самі вирішите, Едуард, мій друже,
Якщо розкажете мені секрет свій Сам (!!!),
Я Вашу тайну збережу й не змушу
Я Вас робить, чого не забажаєте самі-
Всі люди різні-це давно відомо.
Зима мине-зустрінемсь навесні,
Як добрі друзі і старі знайомі.
Й я знов, напевне, палко обніму
Та й поцілую Вас, мій милий Едуарде.
Але чому сховались знов, чому
Й продовжуєте грати Ви "в мовчанку"?
То ж усміхніться подумки мені,-
Зустрітись поскоріш я так бажаю.
Коли настануть знов квітневі дні,-
Зустрінемось! Часу ж лишилось мало.
І кожний день я проглядаю календар
Й уже лічу до зустрічі хвилини.
Тож поспішіть мене простити, Едуард,
Від всього серця й від душі, мій друже милий!!!
15-01-2024