Не прогнати втому,
не вгамувати біль,
а в самому малому
знайти щасливу мить.
Відкрити в світ фіранку,
зимово за вікном.
І скрізь стежки, стежинки-
неначе долі полотно.
Чиїсь сліди, чиясь мережка
і все вкладається в рядки.
І ця щаслива мить,
побуду з нею нишком.