Давай зберем прощальні сонця промені
І підемо у край минулих мрій,
Згадаємо усі дороги пройдені,
І море сонцесяйне, і прибій.
Ми знайдемо забуту вже мелодію
Закоханої юної душі.
Відчуємо чаруючу гармонію
У романтичнім вітру попурі.
Поринемо у морок невідомості,
Де спогади про давнє оживуть
І принесуть дурман п'янкої млосності,
А потім знов хмарками попливуть.
Відчуємо усі спокуси магії
І кольорових ілюзорних снів.
Навіє диво-ніч зіркові арії,
Голубливий, душевний тиші спів…