Сину ж мiй сину

Василий Никитич Добренко
Сину ж мій сину.

Тэбэ Украіна давно ожидае,
Там одна дівчина по іі гуляе...
Ой, то ж нэ дівчіна твоя рідна мати,
Дожидаэ сина, хоче размовляти.

Ой, сину ж мій сину, бістрій ясний сокол,
Ой, коли ж я сину, побачусь с тобою?
Ой, коли побачусь, тай поразмовляю,
Колы ж свое гіре тобі повідаю?

Ой, сину ж мій сину, я же твоя мати,
Пока я нэ сгіну буду тэбэ ждати.

Пока очи бачуть, будуть виглядаті,
Ой, гірко ж заплачуть як доснуііть ждати.
Літа моі древні, а здоров, я хило,
Чі ж я на побачусь тай пійду в могилу.

               1914 год.