Без вини не бувають винні,
без страждань не народиться суть.
Не хвилюйся друже даремно,
я крізь бурі і сніг цю любов пронесу.
Відболить...перебродить
і залишиться осад і сум.
Не хвилюйсь, як колись, все проходить.
Сушить вітер нестерпну сльозу.
Десь здригнеться чуть павутина,
нескінчених згадок, думок.
І я в мріях до тебе прилину,
хоч на мить, за закритий замок.
В живописні вглянусь картини,
ось тут Лондон,
Бігбен і підпис внизу...
"Прокрадусь в твої дні, в річку тихого плину"
і любов я, як згадку тобі принесу.