Коли зимовий вечір вже згасав,
бо рима в мене є - це добре знаю,
я перший раз про місто написав,
в якому вже давненько проживаю.
Той спогад в голові моїй вирує,
бо долю не обійдеш,як не йди,
думки мої поринули в минуле,
я залишився в місті назавжди.
За ці роки я звик до міста цього,
на мапі подивіться - назва є,
мабуть не зможу жити я без нього,
а назва цього міста-"Кам'янське".
Дніпрові омивають місто води,
красиві парки й сквери в місті є,
всі підприємства,також хімзаводи,
моя ти гордість - місто Кам'янське!
І Прометея завжди вогонь вічний,
здається,він ніколи не згасав,
також є свій театр Академічний,
в якому, сам колись я працював.
Села і міста тримають узи,
бо перш, ніж написати- добре зважив,
якщо поставить Кам'янське на терези,
воно не зможе Білозір'я переважить.