Неначе горе більше неба,
І біль, і сьози, і печаль,
Кричали круки, що не треба,
Бо горе ім уже за край.
Воно кругом уже як лихо,
Не видно сонця і землі,
І котиться те горе миром,
На крилах зради і брехні.
Куди не глянь уже змарнілі,
Кричать від горя матері,
Іх коси разом побіліли,
Бо рідні іх лежать в землі.
Ніхто життя ім не поверне,
Не приведе назад з війни,
Життя прекрасне не воскресне,
Не вийде знов світ з пітьми.