Буває, треба помовчати,
запивши всі слова віршами,
коли любов, свіча посвяти,
на вівтарі під Небесами…
Буває, треба не читати,
як був розстріляний рядково,
коли Розлука, сваха ката,
нас розлучила достроково…
Буває, краще і не знати,
що ваші руки – інших знали…
А ми були вам - наче таті,
віршами вкравши всі печалі….
Хай вас освятять благодаті!
За вас Поети відстраждали!