На перехресті всіх доріг,
із крихти жита на долоні,
що зберегти від страти встиг,
доки вогонь палав в стодолі,
візьми маленьке сімено.
найперше ліпше, без підміни,
і в землю кинь з отим зерном
щемливу пам;ять України.
І знову будуть повесні
Зелені колоситись ниви,
І знов цю думу молодим
співатиме музика сивий
Про чумаків, про сіль, про шлях,
Про сум і гідність Катерини,
Про журавлів у небесах
І ніжність квіту черемшини,
Про те, що є такий народ,
що не скоряється ординцям,
що, навіть в тісноті колод,
лякають біса українці.
Світлина: Михайло Дерегус. Іллюстрація до "Тараса Бульби".