Налий мені чаю із крапелькой рому.
Хоч малість така мене не сп'янить,
Створивши умови затишного дому,
Думок хід, розкиданих, угомонить.
Твій котик прихильно стрибнув на коліна.
Мабуть, він відчув про співзвуччія душ.
Чи зрозумів - почуття все ж нетлінні,
І ти для мене, колишній, та муж.
Я в домі твоєм не хозяйка, а гостя,
Мені так душевно, приємно, тепло...
Знайомий рушник, мною вишиті грона,
Як боляче - щастя повз нас все ж пройшло.