В мойому серці викіпила кров,
тече по жилах суміш льодовита,
і замість такелених молитов
в моїх словах розлюченість зашита.
За те, що сонце більше не встає
над запашними луками на Сході,
за те, що небо стало нежиле
і журавлі ховаються насподі,
за скуту волю вереском тривог,
і за нестримну відданність до волі
за те, що упочив від втоми Бог,
а з бісом Січ стинається поволі,
за біль сумління - найдорожчий спуд,
що гріє кригу із любов'ю сполом,
лютує в помсті розмаїтий люд,
і люд стає одним - одним народом.