Томик Анненського на підлозі,
Випавший із рук твоїх, лежить.
Ти заснула, не змінивши пози.
Несподівана, непевна мить.
Насторожі янгол твій стоїть.
Руку покладу тобі на серце -
В ньому схлипне музика й завмре.
А моє недремне б`ється, б`ється.
Ти кіфара, я твій кіфаред.
Потім, потім - поцілунків мед.
Ні, не можна, та мІй перст настирний
Тишком низку нот низьких бере.
Ти спроння хрипло: "Що, Фаміро?
Хочеш мі-фа-соль-ля-сі-до-ре?" -
"Ні: твій чоловік, старий єврей,
За стінною спить". - "Він бачить ирій.
Добрий він, і любить він мене.
Та не можу ждати, поки хирий
Доживе свій вік й навік засне.
Ти ж, як можеш - жди, теля дурне".