Вірші Поету – рідна пляшка-спільник…
Віршами Світ кроїть він до пуття…
Земля із Небом – це душі вітрильник…
Кохання – суть його буття…
Господь віддав йому вінець терновий,
щоб відчував вістря життя …
Нема жінок в Поета випадкових -
він всім жінкам завжди рідня!
Поет буває часом з дива п’яний…
Він в Світі - грішник із грішил …
Але ж не мають чорних тіней плями
на тілі огняних Світил!
Він палить словом в небі зорі-свічі
та душі - біля вівтаря…
І думоформою він вічний ...
Він – антивірус Матриці Землян!