Іще Вас, певно, довго не побачу,
Бо землю ще не вкрили квіточки,
Весна настане скоро, а це значить
Що незабаром побіжать дзвінкі струмки .
Пташки затягнуть пісні весняної,
Але ще довго потиском руки
Я насолоджуватися не буду, бо зі мною,
Не буде поряд Вас, але мої думки
Несуть мене так швидко до Купелі
Й співати хочеться, -колись побачу й Вас,
Але передчуття тривожні й невеселі
Радіти не дають-життя ж розлучить нас.
Чому ж зі мною поряд все не тії,
Хто моє серце й душу звеселить,
Думки ж мої й передчуття сумнії
Не покидають мене ні на мить
Розслабитись не можу, бо я знаю-
Життя-не казка, а буття-не квіточки.
І знов Не Тих я в лісі зустрічаю,
З ким мрію бути, з ким мої думки...
Чи я не заслужила щастя цього,
Хоча б на мить у Ваші очі зазирнуть.
Та більш не треба вже мені нічого.
Як мені тяжко, що не можу Вас забуть.
Із своїм сердцем впоратись не можу,-
Гнітуть його тривожнії думки.
Весна настане та мені тривожно
Й надовго змовкне голос мій дзвінкий.
Та хочеться, усе ж, у Диво вірить,-
Коли затягнуть свої трелі солов'ї.
Що ті, з ким прагну бути, Зрозуміють
Мої думки та прагнення мої!!!
Й підтримати, якщо стривожусь, зможуть,
Якщо впаду,-підхоплять на руки мене.
Й повірю знов, -коли розтане лід. То знову
Печаль розтопить сонце весняне.
Весна, прийди скоріш, та мою душу
Зціли ти від печалей та тривог
Нехай скоріш прийде душевний спокій,
Та спів пташиний від сумних думок
Мене відволіче та я затЯгну
Разом із ними весняні пісні,
Та люди, з ким думками бути прагну,
Знов будуть поряд та Разом (!!!) радітимем весні!!!