Ви вже, певно, здогадались

Людмила Татур
І жоржина, і калина,
І ромашка, і  бузок.
Струнка мальва, як дівчина,
І кульбабовий вінок.

І волошки й маки в житі,
І барвінок у лісах,
І галявина у квітах,
Й різнотрав'я у луках.

Щебетання різних птахів,
І гудіння бджіл довкіл.
І багряний сонця захід,
Чорнобривці, чистотіл.

Пахне тишею і медом,
І лелеки клекотять.
А в вечірнім синім небі
Зорі рясно мерехтять.

Очерет стоїть стіною,
Як солдати у рядах.
Верболози над водою,
І хрущі гудуть в садах.

Соняхи цвітуть яскраво,
Красні ружі під вікном...
А на тину глеки сохнуть,
Перевернуті вверх дном...

Ви вже, певно, здогадались -
Завжди ж нею ми пишались.
Бо вона для нас єдина -
Наша Рідна Україна!

                23.03.23