СНІМАЮ ДЕВУШЕК, ЦВЕТЫ.
Бо шо шэ мні вжэ зарэ нада.
Одны ж оно воспомінанья:
Передо мной явілась ты…
І вот о5… онь Бунін был.
Купрін таксамо гэтэ кажэ.
Кыпыть бо разум наш, кіпіт:
Ах, эті ношкі, гупкі, гласкі!..
Нычого більш ныма ж бо в жытц.
І но дочка моя ворчыть:
О5 папаня дойіть бяшэк!
Ватсап ны ріжэ ж, бы той ніж.
Дэ я – а дэ, хі, Кізк!..
По Брукліну быжыть.