Я кожний ранок чую з храму дзвін поспіль...
Але не знаю до якої служби, або меси…
Англійський день не витрачає марно слів…
Але дарує всьому Світу музику та тексти...
Я теж багато написав та наспіваю ще віршів,
які наповнять дивним співом в Світі весни….
Я вдалені від дому наче «Flower May»...
І тут не так співають навіть в небі птиці...
Хай тут чимало доброзичливих людей,
та все одно чужі довкола мене лиця...
Я не забув, як наспівав нам вранці соловей!
Та пролягла, на жаль, між душами границя….
Так, Англія чудес, звитяг, історії - повна!
Хіба забути, як «Айвенго» в захваті читали…
Але ж, як батьківщина в мене, ти - одна,
в якій ми юність та любов в серця всотали…
Наразі, ми неначе острови, які дарма,
Боги морями сліз для чогось роз'єднали...
Та я не хочу жити в самоті тут цілий вік
без тебе, люба, в морі островами…
Я побудую міст через протоку у твій бік
своїми дивними ажурними віршами,
щоб розчинився сум за обрієм і зник…
І поєднаю пустинь душ гарячим вустами!
***
London, UK