Наше море сьогодні не спало.
Знов раділо, весну зустрічало.
Наші дітки спокійно у ліжку,
Засинали під усмішку ніжну!
Та в Одесі случилося лихо…
Так підступно негучно, тихо.
Клятий ворог залізною кригою,
Зруйнували будинок з родинами!
Плаче янгол, здіймається попіл.
У ночі ви зробили обстріл,
Біль відлуння важкої втрати!
Вже ніколи не буде тато…
Вже ніколи не буде родини,
Та чийогось маленького сина…
Зруйнували ви сім;ї і долі!
Не збагнути вам навіть тій болі!
Алеж я вам бажаю відлуння,
Щоб дійшло вже до вашого дурня,
Ви ніколи не будете нащі!
Не чіпайте Одеси ви краще!