Сьогодні я удвох з собою,
Ніхто не заважає нам.
За кавою знімаю втому
Без зайвих острахів і драм.
Сама з собою розмовляю
І прислухаюсь до душі.
Свої думки їй довіряю,
Всі гами гострих відчуттів.
Та все ж бентежно, бо думками
Я там, де точиться війна,
Летять ракети над містами,
Боронять рідний край війська.
Мовчу, пригадую події…
Як затягнувся лиха час!
Ось знов летять звістки невтішні
Про смерті і дитячий плач…
Обпалює немовби струмом,
Скорботна трепітна свіча…
Сама себе питаю з сумом:
“Чи довго буде ця війна?..”