І стало морозно в душі,
Бо мої дУмки вщент розбиті.
З очей все ллють і ллють дощі,
Як буревій,несамовиті.
Серед розірваних вітрил
Тремтить від болю серце мОє.
О,Боже,дай-но мені сил,
Щоб зрозумів нарешті хто я!
Бо стільки кривди та крові
Геть не було.А зараз - море.
Остання сповідь на стіні...
Останній подих... Горе! Горе!
Скажу:"Здаватися не смій!"
Зберись до купи,бий на сполох.
Хай не останнім буде бій.
Хай згине твій,козаче,ворог!