Давай з тобою підемо удвох
Туди, де світить лазуровий обрій.
Хай втихне у душі нестримний шторм,
Розчиниться у синяві бездонній.
Подивимось, як сонечко встає,
Голубить промінцями трави й квіти,
Як комашня сріблясті роси п’є,
Відчуємо нарешті радість втіхи.
Ми будемо дивитися на ліс,
Пташиний спів почуємо в діброві.
Я пригадаю про кохання вірш,
Щоб зняти всі напруження нервові.
Ходімо! Зберемо собі букет
Весняних квітів – голубих і жовтих!
І збережем, як щастя амулет,
Щоб не було в житті ночей безсонних.
Щоб ми не знали гніву і образ,
Жили без сварок і хвилин мовчання.
Ходім! Ти чуєш, як звучить орган
Вітрів весняних, мов небес послання!..