Мене нема?… чи я є?..
В питаннях сенсів небезпечних
я бачу сонечко моє,
якому кожен день - доречний…
Стою чи йду - давно не суть
для снів майбутнього, де врешті
мене, забутого, знайдуть
у підсвідомості в арешті…
І все почнеться знов і знов,
та вже в нащадків, а не в мене,
бо Б-г надію і любов
їм подарує через гени…