Зіщулився день,
Загорнувся в пітьму
І втомлено ночі чекав.
Тамуючи стрес,
Озирався навкруг
На збляклий весняний пейзаж.
Тривожно було
Від гудіння сирен…
І тьмяний ліхтар не втішав.
Десь глухо гуло,
А натягнутий нерв,
Як холод зимовий, діймав…
Померкли горби,
Заблукав горизонт
В безживному мареві барв.
О, мить самоти,
Мить занурення в сон
В обіймах надмірних страждань!
А ось уже й ніч,
Опустилась на двір
Примарним склепінням армад…
І день полетів
У міфічний ефір,
В далекий примарний астрал…