Вадим Шефнер Речі
Помирає людина, лишається все його мАйно.
Нема справи речам до чужої людської біди.
Ти помреш, а на полиці чашки не б;ються негайно,
І не тануть крижинками сяючих чарок ряди.
І не варто можливо зайве для речей намагатись:
Так покірно вже іншим підставлять себе дзеркали.
І натовпом роззяв разбайдужі стільці потовпляться,
Не здригнуться, не рипнуть грановані ноги стілів.
Лише тому, що тебе чомусь вже немає на світі,
Електричний лічильник не закрутиться навпаки,
Не помре телефон, не засвітиться плівка в касеті,
Холодильник, ридаючи гірко, за труною не піде пішки.
Будь володарем їх, не віддай себе їм на заклання,
Будь завжди справедливим, безпристрасним власником їх,
Той, хто жив для речей, все втрачає з останнім диханням,
Той, хто жив для людей, після смерті живе у свідомості всіх.
Vadim Shefner The Things
The owner may die, but his things still continue existing.
They do not care on stranger human troubles already.
After death of you even the cups on the shelves do not break self,
And the rows of sparkling glasses don't melt like ice in Spring.
Because for some reason you will not be existing
The electricity meter will not turn on the mourning reverce.
The phone will not die, the tape in the cassette will not light up,
The refrigerator, crying, will not go after your coffin sad.
Be their master, do not surrender to them to the slaughter,
Be an equitable impassive master of them, -
He who lived for things loses everything stopping breathing
The one who lived for people - after death lives in their memory.