Ти - моя тиша, мій спокій, моя неслухняна надія.
Теплий ранок весняний, духмяний, легкий вітерець.
Ти - моя недокохана тайна, оманлива мрія -
Що з'єднала б коханням пульсацію юних сердець...
Не збулось...
Розлетілися листям по білому світу.
І між нами тепер кілометри, години, міста.
Але я не шкодую - тобі розповім по секрету,
Що не згасла любов, що у пам'яті досі жива.
Тепле сонце весною торкнеться промінням зап'ястя.
І від цього, напевно, захочеться знов пережить,
Стан піднесення, захвату, що називається щастям...
Але березень може глузливо іще засніжить,
Розсміятись в лице, та сипнути сніжинок на скроні -
Нагадати мені, що сама я вже майже зима.
Тількі в серці весна, відкриваю до сонця долоні
Наче паросток листя -
Розквітну, бо досі жива.
29.03.24