Борис Рыжий. Над домами. Рус. Бел

Максим Троянович
Над домами, домами, домами
голубые висят облака —
вот они и останутся с нами
на века, на века, на века.

Только пар, только белое в синем
над громадами каменных плит…
никогда никуда мы не сгинем,
Мы прочней и нежней, чем гранит.

Пусть разрушатся наши скорлупы,
геометрия жизни земной, —
оглянись, поцелуй меня в губы,
дай мне руку, останься со мной.

А когда мы друг друга покинем,
ты на крыльях своих унеси
только пар, только белое в синем,
голубое и белое в си…


***

Над хатамі, хатамі, хатамі
блакітныя вісяць аблокі —
вось яны застануцца лахматымі
на стагоддзі, стагоддзі такі.

Толькі пара, дзе белае ў сінім
над гмахамі каменных пліт…
ніколі нікуды мы не згінем,
Мы трывалей, чым нават граніт.

Хай разбурацца шкарлупіны спакусна,
геаметрыя жыцця зямнога, —
азірніся, пацалунак мяне ў вусны,
дай мне руку, застанься са мною.

А калі мы адзін аднаго пакінем,
ты на крылах сваіх панясі
толькі пара, дзе белае ў сінім,
блакітнае і белае ў сі…

    Перевёл Максим Троянович