Краплі сонця падають на трави,
Світяться перлинками роси.
Може, це якісь незримі маги
Сиплять дивні блискітки згори?..
Спогадами віє від леліток,
Давнім щастям, ніжністю весни,
Радістю хвилюючих мандрівок,
Хочеться з відлунь вінок сплести.
Серце відчуває біль щемливий:
Вчора не повернеться без чар.
Плин життя! Який же він квапливий!
Не спинити! Час не має гальм!
Сяють на кущах дощу краплинки,
Спокушають ласощами втіх!
А в душі колишнього уривки
Віють смутком неспокійних лір…