Як вабить світ краси, тепла, затишку,
Та ми тут ненадовго, дуже жаль!
Дивлюсь на небо, на весну барвисту
І відчуваю у душі печаль.
Усе життя я вчуся у природи
Любити всі миттєвості буття,
Іти вперед, долаючи незгоди,
А після зриву діяти з нуля.
Я вчуся насолоджуватись миттю,
Не шкодувати за вчорашнім днем,
Милуючись хмарками і блакиттю,
Злітати в небо гордим журавлем.
Від пахощів весни, тепла п’янію
І забуваю про поважний вік.
Дивлюсь на світ і серцем розумію,
Що хочу жити ще багато літ!..